Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС) - International Council on Monuments and Sites  (ICOMOS) - міжнародна організація, яка  опікується збереженням культурного надбання  людства. ІКОМОС  утворений у 1965 році після прийняття Венеціанської хартії задля  підтримки теорії, методології та наукових технологій в галузі охорони пам’ятників і визначних місць. культурної спадщини, мистецтвознавства, архівознавства, туризму. У створенні ІСОМОS головну роль відіграли фахівці Італії, Польщі, Франції, які стали першими індивідуальними членами та сформували перші національні комітети ІСОМОS.

На 2025 в ІСОМОS  нараховує понад 11000 індивідуальних членів зі 132 країн світу та  248 колективних членів. Загалом діє 113 національних комітетів, які беруть участь у 30 міжнародних наукових комітетах ІСОМОS (офіційні дані штаб-квартири ІСОМОS, м. Париж). Члени  ІКОМОС мають  певну кваліфікацію в галузі збереження культурної спадщини: архітектури, ландшафтного дизайну, історії, археології, містобудування, інженерного забезпечення, адміністрування.  Його  завдання – оцінка об’єктів, які номінуються до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Експерти ІКОМОС здійснюють порівняльний аналіз, технічну підтримку і підготовку періодичної звітності щодо  стану об’єктів, включених до Списку ЮНЕСКО; залучають провідних членів інформаційної мережі Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО для збору, оцінки і розповсюдження інформації щодо охорони, реставрації та використання пам’яток, ансамблів та визначних місць.

ICOMOS є асоційованим партнером Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та спостерігачем у Раді Європи. ІСОМОS на прохання ЮНЕСКО неодноразово проводила опитування членів національних комітетів, секцій і наукових комітетів щодо заходів, які б забезпечили ефективнішу охорону архітектурних ансамблів та історичних міст. ЮНЕСКО використовує результати опитувань під час підготовки низки рекомендацій з цих питань.

Штаб-квартира ICOMOS розташована  у Парижі. Головним органом ІСОМОS є генеральна асамблея, що скликається раз на три роки. Очолює організацію і формує бюро ради Президент, якому підпорядковується п’ять регіональних віцепрезидентів. Фахові питання вирішує консультативний комітет, при якому діє наукова рада.  30 спеціалізованих міжнародних наукових комітетів ІСОМОS сформовано за актуальними напрямами роботи:

·       з охорони історичних міст; 

·       реставрації пам’яток мурованої архітектури; дерев’яного будівництва;

·       археології;

·       історичних садів і парків;

·       традиційної інженерної консервації;

·       організації підготовки фахівців;

·       документування об’єктів культурної спадщини;

·       культурного туризму;

·       архітектурної спадщини ХХ ст.  

За ініціативи ІКОМОС на 22-й Генеральній  конференції у 1983 р. ЮНЕСКО прийняла рішення про відзначення 18 квітня Міжнарародного дня  охорони памʼяток; 2018  рік був оголошений роком Європейської  культурної  спадщини.

В Україні у  1993 р. створена міжнародна громадська організація Український національний комітет ІКОМОС (УНК ІКОМОС). У  грудні  2024 р. Президентом УНК ІКОМОС обраний  декан архітектурного факультету навчально-наукового інституту «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» Українського державного університету науки і технологій,  доцент Олександр Харлан, Віце-Президентом – керівниця Центру управління об’єктом ЮНЕСКО Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професор  Тамара Марусик.

УНК ІКОМОС  на основі єдності інтересів об’єднує фахівців у галузі охорони, реставрації та використання культурної спадщини для реалізації основних завдань, поставлених Комітетом. Комітет діє на основі добровільності й рівноправності його членів, самоврядування, законності та гласності. Основна мета Комітету - сприяння охороні, реставрації та використанню пам’яток, ансамблів і визначних місць та захисту законних соціальних, економічних, творчих, національно-культурних та інших спільних інтересів своїх членів.

УНК ІКОМОС займає  активну позицію у сфері охорони культурної спадщини. Експерти УНК ІКОМОС, керуючись міжнародними нормами, в тому числі хартіями й іншими документами ІКОМОС, беруть участь у розробленні національних нормативно-правових актів, а також експертизі тих актів, які розроблялися іншими державними органами та громадськими організаціями.

Роль УНК ІКОМОС істотно зросла після внесення Законом від 19.06.2018 № 2457-VIII змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (2000). Так, згідно з частиною першою ст. 37-6, номінування  об’єкта культурної спадщини до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що може мати видатну універсальну цінність і відповідає критеріям, визначеним Комітетом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, виключно за рекомендацією УНК ІКОМОС. Крім того, вагомою перемогою УНК ІКОМОС є включення до Закону України «Про охорону культурної спадщини» окремого доповнення до розділу 6.1. «Особливості охорони культурної спадщини ЮНЕСКО» адже до того часу у вітчизняному законодавстві  були відсутні правові засади українських об’єктів ЮНЕСКО. 

В Україні  діє шість регіональних осередків УНК ІКОМОС, зокрема,  у  Києві, Львові, Дніпрі, Одесі, Харкові та Чернівцях, індивідуальне членство в яких мають понад 70 осіб.  Наразі індивідуальними членами УНК ІКОМОС є п’ять науковиць Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича:

·       Ірина Коротун – докторка  архітектури, завідувачка кафедри архітектури, урбаністики та збереження об’єктів ЮНЕСКО  

·       Тамара Марусик – професорка, керівниця Центру управління об’єктом ЮНЕСКО;

·       Юліанна Баланюк - доцентка кафедри архітектури, урбаністики та збереження об’єктів ЮНЕСКО;

·       Жанна Бучко -  докторка географічних наук, доцентка кафедр географії та менеджменту туризму;

·       Світлана Герегова – доцентка кафедри історії України.  

Місія ICOMOS у контексті України набула особливого значення в умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну, коли питання захисту культурної спадщини стають критично важливими задля її охорони і збереження  для майбутніх поколінь. Без сумніву, збереження культурної спадщини - одна із вагомих складових національної ідентичності українства.